05.02.2010

Культура туалету. Етикет інтимного процесу

Багато тисяч років тому людина вийшла з печер і почала будувати житло, яке доводилося укомплектовувати додатковими будиночками, призначеними для вельми інтимного процесу, який і до цього часу є суто особистим.

І хоча що природно, те не потворно, проте, навіть більшість домашніх улюбленців прагнуть сховатися від обожнюваних господарів, щоб наодинці з собою віддатися процесу очищення організму від відходів життєдіяльності. Треба відзначити, що у цьому є певний сенс. Недарма будочки з віконцем і дверима виносили з дому подалі, щоб звуки і запах не бентежили мешканців житла.

Сьогодні на зміну будкам прийшли комфортні туалетні кімнати. Унітази  перетворившись у зручний стільці, сидіти на яких повинно бути так само зручно, як на троні. Деякі заклади можуть навіть похвалитися повною автоматизацією очищення гігієнічного вузла, щоб відвідувачі не торкалися до чужих бактерій. Є не тільки унітази з автоматичним спуском води, але й ті, де сидіння після кожного відвідування ретельно миється і дезінфікується з усіх боків спеціальною машиною. Не кажучи вже про спеціальні кабінках для людей з обмеженими фізичними можливостями.

Яким би розвиненим не був технічний прогрес, від туалетів людство навряд чи зможе коли-небудь відмовитися. А ось етикет у туалеті в різних країнах цілком може описуватися у путівниках в розділі «важлива інформація».

І якщо чоловікові ще можна десь тихенько прилаштуватися у якомусь куточку (і то це може мати досить неприємні наслідки з боку закону), то жінці знайти підходяще місце набагато складніше.

Наприклад, у Парижі (Франція) туристам нескладно вирішити таку проблему. На вулицях стоять сірі овальні будочки, які за невелику суму впустять стражденного у туалет. Правда, час відвідування обмежується, і через кілька хвилин замок автоматично відкриється. Ні, двері, звичайно, навстіж не розкриються, але зовні відкрити їх вже можна. Тому ці місця, скоріше, екстрений варіант. Краще скористатися більш стаціонарними умовами.

 У центрі Праги (Чехія), у самому туристичному районі — на «Златій вуличці» — знаходиться безкоштовний стаціонарний туалет, про який українські туристи розповідають один одному, як про найбільш цінну інформацію, тому що знайти у столиці Чехії безкоштовні туалети досить важко. А платні вже не настільки цікаві.

У Відні (Австрія) туалети є на станціях метро (так як розташовані вони досить близько один від одного, особливо в центрі, то до якось з них добігти вдасться). Правда з вас можуть взяти якісь дрібні гроші за відвідування.

У Торонто (Канада) майже на кожній станції метро є безкоштовний туалет. В разі якихось масових заходів шикують ряди звичних мешканцям Києва блакитних або зелених кабінок біотуалетів. В них немає абсолютно ніякого запаху і завжди в наявності туалетний папір. Та й чистота у них зразкова. Часто поруч з такими туалетними зонами також встановлюють щей переносні рукомийники і стійки з дезинфікуючим гелем. Для громадських туалетів гігієна понад усе.

Звичайно, сьогодні у будь-якому крупному місті світу є ресторан швидкого харчування Макдональдс, куди у крайньому випадку можна навідатися аж ніяк не з метою перекусити. Бувають і якісь місцеві мережеві заклади фаст-фуду або кав’ярні, де також можна зняти внутрішнє напруження з комфортом, а не за найближчим кутом. Адже, наприклад, у більшості європейських міст за подібні речі можна легко потрапити у відділення поліції та відповідати перед законом з усією строгістю.

Може тому за кордоном прибиральники вулиць чистіші, охайніші та красивіші, ніж в українських містах?