14.11.2009

Бесіда. Розмова. Спілкування


Мистецтву вести бесіду
в суспільстві безсумнівно можна навчитися, для цього треба лише виробити в собі необхідні навички, подібно до того, як оволодівали ораторським мистецтвом античні оратори. Це зовсім не означає, що зустрічі з друзями повинні перетворюватися на змагання в ораторському мистецтві.

Займатися розмовою, говорити, тільки для того, щоб сказати що-небудь у суспільстві, яке до всіх осіб і до всіх обставин відноситься поверхово, яке жартома, з легким серцем, буде говорити про все рішуче — це таке мистецтво, перед яким пасують і вчена людина, і обдарована талантами. Далеко не кожному дана здатність з легкістю вести розумні промови.

У мистецтві розмови потрібно вправлятися, не впадаючи в балакучість, потрібно вміти орієнтуватися в темах розмови, треба пристосовуватися до людини, і тільки після довгого досвіду можна бачити свій успіх у цьому.

Перш за все у розмові потрібно уникати галасливого «Я». Входити в інтереси інших і приховувати власну особистість — це важлива складова кожної розмови.

Хороший тон вимагає того, щоб ми уникали таких розмов, які неприємні співрозмовнику або які приводять його у смуток.

Щоб сподобатися суспільству, слід вибирати такі теми розмови, які вашому співрозмовнику ближче і які його більше цікавлять. До неприємних членів суспільства належать особи, які мають звичку бути всім незадоволеними, у всьому знаходити погану сторону. Однак, дійсно добре вихована людина, що має досвід спілкування і тактовності, завжди скромна у своїх вимогах, обовязково не пихата  і благодушна.

Якщо суспільство вам не знайоме, то з чужими людьми не варто починати розмову про присутніх, краще спостерігати і орієнтуватися у їхніх взаєминах між собою.

Слово — сила, яка може обернутися проти вас самих. Перш ніж засудити свого ближнього, треба подумати про це. Не будьте заздрісними. Не заздріть відкрито, тому що ваше власне становище від цього аніскільки не покращиться.

Говорити з ким-небудь на незнайомій решті оточення мові дуже непристойно.

Кожне слово в розмові повинно бути чітким і зрозумілим співрозмовнику. Якщо співрозмовник  перериває вас з проханням повторити будь-яке слово, то він скоро може втратити інтерес до спілкування з вами. При цьому ваше мовлення має бути не надто гучним, інакше тим самим, ви можете поставити себе в незручне становище. Слід проявити люб’язність і делікатність у тому випадку, якщо у вашу розмову втрутився третій співрозмовник, а тема розмови суто особиста.

У суспільстві говорять про все, але не заглиблюються в питання, не розбирають який-небудь предмет всебічно, а міркують коротко, але не поверхово.

Ніколи не слід показувати виду, що розмова вам нудна чи вас втомлює, або що ви б хотіли розмовляти з іншими, не потрібно дивитися в інший бік під час розмови і крутити в руках те, що потрапить в руки, дивитися на годинник.

У розмові не варто звеличувати і перебільшувати свою діяльність, свої дослідження, свої знання, хвалитися своїм колом знайомств або згадувати ім’я якоїсь відомої людини — такі фрази не додадуть вам ваги у суспільстві, а тільки виставлять у дурному тоні.

І все-таки треба сказати, що суспільству ніщо так не подобається, як хороша тема розмови.

Щоб, спілкуючись з незнайомими людьми, відчувати себе легко і невимушено, без зусиль зав’язати розмову і вільно вести її (а не просто піддакувати), необхідна певна підготовка. При цьому треба пам’ятати, що в будь-якому суспільстві ваша поведінка має бути природньою. Примітивність і удавання з себе значимої людини  — вороги всякої захоплюючої бесіди.

Коло обговорюваних питань може бути широким, але все-таки краще вести розмову на теми, де ви відчуваєте себе впевнено, де ви «вдома». Головне не втомлюйте співрозмовників своїми скаргами на здоров’я або міркуваннями про погоду.

Для того, щоб розмова дійсно вийшла цікавою, змістовною і привернула до себе увагу більшості людей, треба викликати на допомогу всю вашу винахідливість і почуття гумору.

Про що розмовляти з малознайомою людиною, коли взаємне мовчання стає незручним? Ви правильно здогадалися — про погоду. Це тема, що цікавить кожного, безпечна, безконфліктна. Нецікаво? Це правда. Але зовсім не обов’язково відразу починати розмову про щось серйозне. Часом це може видатися претензійним.

У такій розмові краще не торкатися проблем особистого характеру, не схиляти до цього партнера, не розповідати довірливо про себе. Коли тема погоди буде вичерпана, можна поговорити, наприклад, про телебачення, новини, спорт. Врешті-решт, обов’язково знайдеться питання, здатне захопити обох співрозмовників.

В умовах домашнього прийому таку тему підказують господарі. Не слід піддаватися паніці, якщо настане хвилина, коли всі раптом замовкнуть. Це цілком природно. У такий момент можна почастувати один одного сигаретою, тістечком. Розмова відновиться.

Дискусія — це мистецтво. І, включаючись в нею, потрібно відразу ж постаратися уточнити, чи однакові уявлення у дискутуючих про ті чи інші загальновідомі поняття, що стали предметами обговорення. Відстоювати свою позицію можна тільки за допомогою об’єктивних фактів, яких не знав, чи можливо забув ваш співрозмовник. Не вживайте висловлювань типу «ти тугодум», «егоїст», «цинік». Аргументом також не може бути підвищений або іронічний тон. У будь-якій дискусії варто уникати узагальнень. Дискусія навіть на саму гостру тему не перетвориться на сварку, якщо співрозмовники будуть захищати тільки свою точку зору, а не критично оцінювати позицію співрозмовника. Зауваження: «Як примітивно ти говориш!» — легко може стати початком сварки, тому уникайте таких фраз і з повагою ставтеся до людей.

У дружній дискусії немає місця, наприклад, таким виразами: «Неправда!», «Що?!», «Вас важко зрозуміти». Адже можна те ж саме сказати по-іншому:

- А мені здається, що …

- Вибачте, я не почув …

- Я не зовсім вас зрозумів …

Вихована людина рідко розповідає в суспільстві про свої особисті справи, відносини на роботі, своїх дітей, нездужання, турботи, звички, смаки. Без особливої потреби вона не поділиться і тим, що робила зранку.

Культурна людина мало говорить і про справи своїх ближніх.

Якщо нам нав’язують подібну тему, краще відповідати: «Вважаю, що нас це не стосується». Пояснення, спростування, особливо «про всяк випадок», ніколи себе не виправдовують. Адже часто буває, що ви доводите свою правоту людині, яка до цього часу зовсім не чула про вас нічого поганого. Однак, сказане вами ж мимоволі насторожує, і може скластися думка, що за слухом щось криється. Плітка, як тільки нею нехтують, гине природньою смертю.

Нерідко співрозмовників зацікавлює обговорення зовнішнього вигляду знайомих. Подібні розмови теж нас не прикрашають.

Не розказуйте в суспільстві сенсаційні, але не достовірні новини.

У невеликій компанії не варто починати розмову про те, що може залишитися незрозумілим хоча б одному із присутніх. Неввічливо також говорити в суспільстві натяками, зрозумілими лише частини присутніх.

Якщо товариство налічує менше семи осіб, необхідно заохочувати спільну розмову, а не окремі бесіди. Не говоріть іноземною мовою у присутності людей, які нею не володіють.

В даний час важко розділити теми розмов на «чоловічі» і «жіночі». Але може статися, що пані хочуть поговорити про моду, а чоловіки — про нову марку автомобілів. Тоді варто розділитися. Рішуче не рекомендується розповідати про сни та передчуття, віддаватися тривалим спогадами про минуле, вимовляти в суспільстві довгі монологи.

Особливо примушують нудьгувати присутніх людей виступи з одним і тим же репертуаром анекдотів і «кумедних випадків».

Некрасиво перебивати, коли хтось говорить, особливо якщо це людина похилого віку. Не слід підказувати слова оповідачеві, закінчувати за нього фразу і тим більше вголос виправляти стилістичні помилки. Чужим дітям можна зробити зауваження, однак не в присутності їх батьків. Також не виправляйте чиє-небудь неправильно вимовлене іноземне слово.

Взагалі дорослим людям постарайтеся не робити ніяких зауважень. Молодь між собою іноді може собі це дозволити, але тільки в дружній формі, м’яко, ніби між іншим. Можна сказати: «Кажуть, що непристойно дути на гарячий чай» або: «Мені подобається ця людина, він ніколи нікого не відправляє до біса».

У суспільстві не слід випитувати у партнера подробиці його хвороби, якщо він мигцем зауважив, що погано себе почуває або що лежав у лікарні. Можна ввічливо вставити: «Так, це малоприємно». Якщо партнер захоче, він розповість сам, що його турбує. Якщо ваш знайомий каже: «Дружина хворіє», не запитуйте: «Що з нею?» Краще запитати: «Що-небудь серйозне?»

З жінками, які фарбують волосся, щоб приховати сивину, краще не обговорювати цю тему. Можна привітати з новим гарним відтінком волосся молоду жінку. Небезпечною темою є вік. У суспільстві людей похилого віку, говорячи про когось іншого, не кажіть «Він вже старий» або «Ну, в цьому віці». Взагалі цікавитися віком іншого не слід. Якщо жінці говорять: «Ви вже немолоді» (іноді ж так трапляється), вона справедливо може відповісти: «Зате добре вихована»!

Не допитуйтесь, хто скільки заробляє. Великою безтактністю є побажання вийти заміж жінці після 25 років. Така неделікатність зустрічається навіть у відносно найближчих людей, в сім’ї. Некрасиво випитувати у знайомої, чому вона не вийшла заміж, дивуватися цьому, взагалі робити на цю тему які б то не було натяки.

Якщо хто-небудь посилається на зайнятість, йде раніше або відмовляється від зустрічі, не вимагайте детальних пояснень. Якщо вам називають причину, не беріться переконувати, що вона не так важлива, не давайте порад, як її подолати, і тим більше не показуйте всім своїм виглядом, що приймаєте названий довід за відмовку. Навіть якщо це і так, краще здатися простодушним.

Не питайте професійної поради в лікаря або юриста, якого випадково зустріли в гостях, на вулиці або в транспорті.

Некрасиво публічно займатися самобичуванням, постійно скаржитися на невдачі, на великий ніс або криві ноги. Може бути, ваш співрозмовник ніколи цього не помічав.

Рідко привертає до себе симпатії людей, що оповідає в суспільстві про свої успіхи, високі якості, таланти.

У компанії чоловік може і, мабуть, навіть зобов’язаний говорити жінкам люб’язності, але при цьому потрібно бути коректним і ненав’язливим. Потік ніякових люб’язностей краще зупинити якомога раніше і тихіше. «Вибачте, я не розташована до жартів», «Ви повторюєтесь», «Чи не краще додивитися передачу» — приблизно так найкраще відповісти в подібних випадках. Говорити треба спокійно, неголосно, але досить категорично, не вдаючись у дискусію. На комплімент відповідаємо коротким «дякую». Зазвичай той, хто намагається триматися розкуто, здаватися дотепним і привертати загальну увагу, частіше за все схильний до всіляких «ляпів». Цим людям особливо варто пам’ятати, що абсолютно неприпустимі жарти з приводу чужого прізвища, комплекції, лисини, росту, національності, місця проживання, кольору волосся, освіти, можливих фізичних вад. І крім того, взагалі будь-який жарт, повторений четвертий раз, перетворюється на несмак.

Як реагувати на недоречний анекдот або нетактовність? Ніщо в таких випадках не діє краще, ніж хвилина загального мовчання, яка запанує після невдалого висловлення. Потім кому-небудь варто почати розмову на іншу тему. Якщо «дотепник» без кінця повторює або розповідає анекдоти, які приводять слухачів до роздратування, господареві варто його зупинити фразою: «Здається, ти сьогодні не в ударі».

Анекдотами не слід сипати, не даючи слухачам відпочити. Краще всього згадати анекдот у тему. Завжди заважає повною мірою оцінити дотепність анекдоту вибух недоречних веселощів з вуст самого оповідача.

Не рекомендується зловживати в суспільстві колкостями. Невдалий розумник, який намагається з їх допомогою блиснути своїм гумором по людях які виконують роль «жертв», зазвичай справляє гнітюче враження. Підкреслюю, що такі жарти -«голки» часто виглядають наївно і швидше псують загальне враження про самого «дотепника».

Корисно вчитися не тільки говорити, а й слухати. Це не означає просто мовчати. Не можна дивитися на співрозмовника «порожніми очима», в яких відображаються власні турботи. У той час, коли хто-небудь говорить з вами, негарно ритися в сумці, вивчати власні кишені, поглядати на телевізор, в дзеркало. Слід дивитися на співрозмовника зацікавлено і час від часу вставляти які-небудь зауваження як свідчення того, що ви розумієте, про що йде мова. Якщо розповідь ви вже один раз чули, краще відразу зауважити: «Знаю, чув», ніж потім в нетерпінні переривати на півслові. Ввічлива людина рідко перериває чужу розповідь, навіть якщо чула її вже добру сотню разів.

Те, що довелося почути випадково, не піддається обговоренню і не аналізується.

До юнаків або дівчат, яким виповнилося 18 років слід звертатися на «ви«. Знайомому можна запропонувати перейти на «ти» тільки в тому випадку, якщо ви впевнені, що він у цьому зацікавлений так само, як і ви. Подібна форма звернення не терпить нав’язування. Обережно з «на брудершафт«! Буває, що, випивши з ким-небудь на «брудершафт» під час веселого застілля, ми переконуємося потім, що у повсякденному житті це не прищепилося. Не варто наполягати. Від небажаного «брудершафт» краще відразу ж чемно відмовитися.